(no subject)

Mar. 17th, 2026 07:09 pm
thurbo: (Default)
[personal profile] thurbo
Компьютер починили, там оказывается, сдох жесткий диск, пришлось менять, переставлять операционную систему и программы. Почти вся информация, слава Томору, выжила.

Вчера заказал новый паспорт, обещают сделать за 7 рабочих дней, то есть до конца отпуска успеваю.

(no subject)

Mar. 16th, 2026 01:47 pm
heugwen: (Default)
[personal profile] heugwen
Сделала веб версию тг, потому что обычная перестала нормально загружаться. Хз, может, завтра загрузится.

А еще я съездила в Ярославль в гости :) Голову перегрузила))

дещо про щоденне

Mar. 16th, 2026 11:48 am
aucubagold: (Default)
[personal profile] aucubagold
 ну, шо.

Весна, але сніг не тане, а як розтає, то вода не всотується в начебто суху землю, бо за два літа посухи там , тобто в землі, з'явився шар, який цю вологу майже не пропускає. Не знаю, навіть, що і робити, скажемо, з тепличкою. минулого року огірки та не вдалися, набагато кращі були на вільному повітрі. Ну, подивимось. Редиску я вже купила (насіння).

Макс ходить на полювання. Регулярно. На що полює - невідомо, поки здобич не приносить.

Філя виходить на "подивитись і назад", ну, то таке, як зеленка з'явиться, то будуть довго гуляти обидва.

Петрович готується до риболовного сезону. Майже всю рибу, що була наловлена, ми з'їли вже, залишилось на пару разів зробити холодчик і пожарити карасів в сметані.

Наловчилась швидко робити м'ясний пиріг, який ми їмо цілий день потім. Тісто тонке, начинка з курячого фаршу і овочів. Красота.

Голова вернеться не дуже, роблю вправи для хребта, шиї і для вух, тобто, щоб те, що знаходиться у вусі і відповідає за рівновагу, стабілізувалося, бо після ковіду час від часу у правому вусі запалення виникає. Дуже подобається мені ходіння тай-чі, набагато краще стало з рівновагою. 

Вчора було соборування, але я зі своїм вухом і хворим горлом пропустила службу. Ну, що ж поробиш. Хоча дівчата дзвонили, питали, чи я спроможна. 

Дочитую третю книгу Мартина з серії пісня льоду і полум'я. Все один до одного, як в теперішньому світі. Ті ж амбіції, та ж жадоба багатства і влади, ті ж сорочки, що ближче до тіла, якщо свої. Люди не змінюються, а якщо і змінюються, то дуже повільно. Принаймні і колись, і зараз були чесні і совісні, але гинули вони вдесятеро частіше, ніж ті, що були собі на умі. От і робіть висновки, панове. Ніщо не змінюється під сонцем. 

таке життя.
любіть його ніжно



aucubagold: (Default)
[personal profile] aucubagold
 Контінуум(11)
 
 
До вечора я віддаю свій час дому. Він для мене – жива істота, і всі речі в ньому так чи інакше – вибрані колись мною так, що я почувалася тут затишно, серед «своїх». Паркет на підлозі зі світлого дерева, так само, як і меблі скрізь, і поручні  на сходах , що ведуть до другого поверху, а після – і до третього, там я ще не була. Мабуть, на третьому просто горище, місце, яке так полюбляють діти, загадкове і таємниче.
 
 
В Кухні, яка є одночасно і столовою, в шафках стоїть посуд, який я начебто пам’ятаю, бо  кожна невеличка квітка, яка складає орнамент по краю тарілок і чашок, – наче частина якихось споминів, але зараз я не дуже пам’ятаю яких саме.Read more... )
 
Генріх дійсно прийшов вже тоді, коли сонце сіло, і сутінки почали повільно заповзати в кімнати, ловлячи  той недовгий час, коли штучне світло ще не з’явилося, і тіням можна погратися у схованки .
 
 
Я не стала виходити в передпокій, коли дзенькнув дзвіночок на вхідних дверях,  щоб не показати передчасно свого хвилювання, бо  я ж навіть не уявляла, як виглядає мій добрий друг, що вбив мою ж матір.
 
 
Генріх виявився чоловіком років  сорока, середнього зросту , струнким, але не худорлявим, з коротко підстриженим каштановим волоссям і акуратною борідкою  і вусами в стилі мілітарі. У борідці проглядали сиві острівці, що придавало  його зовнішності ще більш  якщо не мужності, то  вишуканості.
 
Він зайшов до вітальні і посміхнувся до мене. Посмішка була більш ніж тепла, в ній промайнуло щось таке, що спонукало мене усміхнутися навзаєм, встати і зробити кілька кроків назустріч.
 
Генріх теж зробив  кілька кроків зі свого боку і обійняв мене. Лагідно і обережно, наче я порцелянова лялька, дуже дорога і надто тендітна, щоб стиснути дужче.
 
 
- Радий тебе бачити у доброму гуморі, - сказав він, сідаючи в крісло біля коминка, де Едвард завчасно накрив кавовий столик, поставивши разом з чашками і солодощами два  келиха, у  яких майже одразу  блиснуло червоним рубіном вино.  
-
Він підняв келих і сказав просто:
 
- За твоє повернення. Сподіваюсь,  Едвард зробить усе, щоб пам’ять повернулась до тебе якнайшвидше.
 
Я нічого не відповіла, зробила ковток, відчувши солодкість і терпкість напою одночасно. Впевненості, що я згадаю все і одразу, у мене не було ніякої. Генріх не став добиватися від мене якоїсь інформації.  Мабуть, він відносився до тій частини моїх друзів, яким не потрібно було щось обов’язково пояснювати. Він  поставив  келих і сказав:
 
- Гадаю, що у тебе можуть бути питання. Я весь – увага.
Питань у мене було водночас і безліч, і жодного. Тому я почала «від мамонтів». 
 
 
- Як мене називала мати?
Генріх не здивувався, просто почав розповідати, як розповідають учні давно вивчений і готовий до  перевірки урок.
 
- Прийомні батьки назвали тебе Домінікою, а, коротше, Нікою, на честь служниці, яка знайшла тебе на ганку, загорнутою у дитячу ковдру, і занесла в дім. Ніхто не знав звідки ти взялася.  Звичайно, окрім мене. Я знав твоє справжнє ім’я, бо це було перше і останнє слово з вуст твоєї матері. Вона звала тебе – Патрі. Отже твоє справжнє ім’я – Патрісія.  Нагадаю, що в минулому  я вже розповідав тобі трагедію твоєї матері і мою особисту.  Сподіваюсь, що повторювати її ще раз мені не доведеться. Але, якщо ти наполягаєш…
-
Я не наполягала. Бо в очах Генріха промайнув біль, який мені не схотілося викликати назовні. Все ж таки, як казав Едвард, Генріх був моїм   чи не найкращим другом.
 
 
- У мене є якісь особливості, про які я не знаю?
Генріх знову усміхнувся тою самою теплою посмішкою, яка вразила мене з першого погляду.
 
- Є , звичайно. Ти можеш читати думки, володієш трансгресією,    знаєшся на зіллях і артефактах, які збираєш, але можеш виготовляти і власноруч. У тебе є досить велика колекція , яку ти майже постійно намагаєшся поповнити.
 
- І що ж я колекціоную?
 
Генріх дивиться на мене з подивом, але відповідає.
- Невже ти не заглядала у свій сховок?
Тут настає моя черга здивуватися, хоча і зовсім трошки.
- Ти знаєш, де у мене тут є сховок?
 
 

стосовно віршиків

Mar. 15th, 2026 12:07 pm
aucubagold: (Default)
[personal profile] aucubagold
перекладаю свої віршики з колишньої жежешечки. 
можливо, колись зроблю збірку,
надрукую книжечкою за власний рахунок,
просто, щоб лишилася у онучок на згадку.
_____________________________________________________

 Небо нагадує синю безодню.
Осінь. Зима надсилає вітання.
Лист опустився мені в долоню
Як невідправлене посилання.
 
Жевтії цятки, червонії вічка,
А біля краю плямка вогненна…
Так нерозбірливо, наче стрічка
З рун старовинних, що незкінченна…
 
Не зрозуміло. Немає порядку,
Стислості речень, чіткості змісту, 
Це не залишиш просто на згадку
Про нездійсненне. Немає хисту
 
 
Щоб розказати.  А чи потрібно?
Чистим повітрям осінь напоїть …
Квітень пройшов, так швидко і хибно.
Хто буде нашу писати повість?
 
Взимку інакше час розпочнеться
Чистим папером на білому полі…
З памїяті лист потихеньку зітреться…
Про нездійсненність нашої долі.
 
thurbo: (Default)
[personal profile] thurbo
Вот и наступил возраст, когда пора менять паспорт или фото в нем. Для "ягодки опять" я не того пола, так что в ближайшие дни предстоит новьій увлекательньій квест.
aena_alone: (Default)
[personal profile] aena_alone




Решил возобновить рукодельные посты, а то чего я как этот. И начну с простого. У Лайо, партнёра бобиковой жизни, есть майка. Заслуженная, но ещё крепкая, из хорошего, качественного хлопка. А вот принт-листик начал буквально крошиться вместе с тканью. И тогда бобик нарыл в закромах примерно подходящий кусочек трикотажа и сваял фигурную заплатку)) Вот, хвастаюсь теперь)) Фото, увы, на утюг, посему нормальной цветопередачи нет ни на общем виде, ни на детальном. Ну уж как есть. А хозяйка майки довольна и щастлива))
mark: A photo of Mark kneeling on top of the Taal Volcano in the Philippines. It was a long hike. (Default)
[staff profile] mark posting in [site community profile] dw_maintenance

Happy Saturday!

I'm going to be doing a little maintenance today. It will likely cause a tiny interruption of service (specifically for www.dreamwidth.org) on the order of 2-3 minutes while some settings propagate. If you're on a journal page, that should still work throughout!

If it doesn't work, the rollback plan is pretty quick, I'm just toggling a setting on how traffic gets to the site. I'll update this post if something goes wrong, but don't anticipate any interruption to be longer than 10 minutes even in a rollback situation.

crapulous: (Default)
[personal profile] crapulous
Исландская кулинарная литература невероятно скудна, равно как и сама исландская кухня. Последнее норвежский историк Г. Нотакер, у которого я упер описание ниже изложенных событий, связывал, очевидно, в порыве марксистской учёности, с длительной колониальной историей этого полярного острова.

Современная исландская кулинарная литература началась в самом конце XVIII столетия, когда несколько молодых исландцев, каждому из которых предстояло больше будущее, собрались в Копенгагене, столице Дании, тогдашней исландской метрополии, и занялись тем, чем обычно занимаются молодые люди в любом месте и в любое время, - занятиями, модными во времена их молодости. И поскольку дело происходило в самом конце XVIII столетия, то занялись они, естественно, национализмом и просвещением. В частности, они решили по тогдашней моде организовать Исландское королевское просветительское общество, а также издать исландскую же энциклопедию по аналогии с той, которую недавно сделали французский Дидерот сотоварищи.

Весьма внушительную статью про исландскую еду в 12 том этой энциклопедии, выпущенный в 1791 г. написал один из основателей Научного общества Оулавюр Оулафссон. В последствии натурализовавшийся в Норвегии, где занимался архитектурой, став одним из основоположников норвежского классицизма, а также сделал неплохую политическую карьеру как народный представитель.



Статья Оулафссона представляет собой скорее антропологическое, чем кулинарное исследование скромным объемом в 40 с лишним страниц. Если ему верить, то диета исландцев сильно зависела от сословия и достатка: аристократы ели больше жареной пищи, простолюдины - вареной, колониальные чиновники и другие датчане ели преимущественно домашнюю птицу, туземные жители довольствовались же морской, у богатых в диете было больше мяса и белый хлеб, у бедных - больше овощей, а довольствовались они хлебом из муки похуже. Что, в общем, очень похоже на любую другую кухню того времени.

В предисловии Оулафссон выражал надежду, что работа его будет продолжена другими, и что вскоре будет написана «лучшая кулинарная книга». Так и случилось. Девять лет спустя, в 1800 г. под эгидой все того же Королевского просветительского общества Исландии выходит первая отпечатанная кулинарная книга на исландском языке: "Простая карманная кулинарная тетрадь (Vasaqver) для почтенных домохозяек" [link], опубликованная Мартой Марией Стефенсен, женой местного крупного чиновника Стефена Стефенсена, написавшего для этой книги предисловие.



Чуть больше сотни рецептов, явно рассчитанных на кухню весьма зажиточного дома. О чем, впрочем, предисловие говорит прямым текстом: сборник "предназначен для благородных людей, а не для простого народа". Тридцать из этой сотни рецептов представляют собой блюда из говядины, а в блюдах из домашней птицы есть рецепт "самого вкусного блюда", как его описывает книга, - фаршированной хлебом индейки, которая в те времена вряд ли была частым гостем на столе даже у самых состоятельных исландцев. Не удивительно, что исландские исследователи утверждают, что Vasaqver не только совершенно не отражал исландскую гастрономию, но и никак не повлиял на ее развитие. Для этого у них есть все основания.

История создания "Карманной тетради" представляет собой самый настоящий скандинавский детектив с персонажами, чьи легко рифмующиеся имена представляют собой ходячую аллитерацию, и с загадочной семейной тайной в финале.

Несколько рецептов "Карманной тетради" упоминают Норвегию, однако не известно, посещала ли ее Марта Мария и были ли у нее там знакомые. Зато точно известно, что ее зять Магнус Стефенсен, брат Стефена Стефенсена, провел зиму 1783-1784 гг. в норвежском городе Кристиансанд, в доме также крупного чиновника Торкеля Фьельдстеда, друга отца братьев Стефенсенов. В своих дневниках Магнус с восторгом описывал блюда, которыми его кормили: "суп-под-черепаху, лефсе (такие норвежские блины) с яйцами и клюквенным сиропом, жаренный заяц, мороженое, пироги, яблоки, миндаль, виноград, груши, четыре вида мармелада, красное вино с Мадейры и из Малаги". Также, по его словам, он записал несколько рецептов у жены Торкеля.

Могли ли эти "норвежские" рецепты стать основой для книги? - Запросто. Марта Мария вполне могла записать их в свой vasaqver (что буквально значит карманная записная книжка), равно как и рецепты из датских кулинарных книг Карла Мюллера, которые там также присутствуют. Аналогичных примеров кулинарных книг из понадерганных отовсюду рецептов существует немыслимое количество: от английской Ханны Гласс, до российской Елены Молоховец - в качестве самых известных примеров - которые, кажется, тянули в свои сборники вообще все, что плохо лежит.

В некрологе младшему брату Стефену, умершему в 1820 г. Магнус писал, что его супруга (Марта Мария скончалась пятнадцатью годами ранее в возрасте 34 лет рожая десятого ребенка) "редактировала поваренную книгу, поддерживаемая мужем". По какой-то причине он использовал именно такие слова. Да и на титуле самого издания указано, что Марта Мария Стефенсен издала книгу, а не написала.

Мог ли глава Верховного исландского суда Магнус Стефенсен, человек невероятно писучий, воспользоваться именем родственницы как более приемлемым для сборника рецептов, чтобы он выглядел более привлекательно с коммерческой точки зрения, или чтобы не ассоциироваться с такой банальностью как поваренная книга? - Вполне возможно. Подобные примеры также известны.



Магнус, судя по всему, был человеком неординарным. Кроме примечательной юридической карьеры, у него был единственный на острове печатный станок, на котором, собственно, и был отпечатан Vasaqver, оба журнала, издававшихся в Исландии на рубеже XVIII-XIX вв. и масса разнообразной литературы и публицистики, написанной в том числе и самим Магнусом Стефенсеном, чьи интересы простирались от юриспруденции с теологией, до единственных наук, включая культуру питания, которой он посвятил несколько статей. Внушительное количество крайне неудачных стихов довершает образ этого яркого и довольно типичного представителя Эпохи Просвещения, который даже успел непродолжительное время побывать фактическим правителем Исландии. Но это уже совсем другая история.

Чудесная пятница 13-е

Mar. 13th, 2026 08:15 am
heugwen: (Луноликий убийца радости)
[personal profile] heugwen
Косо-криво, но дайри открываются!

Адрес другой:

https://mjg-heugwen.diarybackup.space/

(no subject)

Mar. 12th, 2026 06:17 pm
iampolsk: (Default)
[personal profile] iampolsk
Купила на книжном развале биографию Гофмансталя. Там приведены разные его высказывания, например.
...наши родители оставили нам в наследство изящную мебель и слишком тонкие нервы. Поэзия этой мебели - это наше прошлое, а игра нервов - настоящее.
А знаете ли вы, что первый (еще школьный, школьникам нельзя было печататься) псевдоним Гофмансталя - Лорис Меликов! Потом сократился до Лориса.

(no subject)

Mar. 12th, 2026 05:32 pm
iampolsk: (Default)
[personal profile] iampolsk
Сходили в дом-музей Августа Макке. Оказывается, Макке одно время жил в Бонне, и тут есть прелестный небольшой музейчик, сделанный с огромной любовью. Сколько раз бывали в Бонне, а дошли только сейчас, и не пожалели.

Выложу здесь некоторые работы.
Read more... )

PS Поразило еще, что объяснялку к одной из картинок писал искусственный интеллект. Он описывает, что он чувствует при взгляде на картину.

стосовно дріб'язку

Mar. 11th, 2026 07:04 pm
aucubagold: (Default)
[personal profile] aucubagold
 Сонце світить, сніг лежить, голова крутиться, діти хворіють, причому не тільки на респіраторне, а ще й на грип та вітрянку.

А мені Петрович купив кварцовую лампу, і я після уроків, а то і між ними, кварцюю кімнату.

Макс все частіше проситься на полювання.

Філя виходить тільки на віранду, бо боїться снігу, а він ще є, ніяк не розтане.

Почала перебирати картоплю, її ще до трясці. Цієї зими вперше картоплю їли миші. Прийшлося навіть розкидати отруту. 

Думала, що за зиму поїли все, але ні. ІІ до нового врожаю ще вистачить.

Зараз зроблю ДУО, Тай-ЧІ, поприсідаю, плюс вправи на стільці, - і відпочивати.

Таке життя


стосовно буденного

Mar. 10th, 2026 07:07 pm
aucubagold: (Default)
[personal profile] aucubagold
 Знову стала крутитися голова, прямо зранку. Але після сніданку і після того, як в перший раз повісила сушитися білизну надворі, пішла гуляти. 

Петрович працює, він на перервах влаштовує велсипедні покатушки. Я просто гуляю. Але сьогодні наодинці було лячно, тому запросила погуляти подружайку. Провели годинку, обговорюючи різні вправи для ніг і хребта. ( У неї два колінних суглоба вже металеві.)

День був сонячний, світло не вимикали, отже начебто просто весна.

Під вечір послухала Машовця, орки повзуть, як ті воші, повільно, але повзуть, навіть коли їх б'ють. Гади. Коли ж вони заморяться?

У Жука око краще, але завтра треба буде помазати маззю. Бо таки трохи запалення ще є. Хоча їсть краще, апетита більше.

Макс пішов в ніч полювати. Незважаючи на те, що вночі таки трошки мороз. Чи сподівається, що я його буду чакати біля дверей, щоб запустити. Вийду, звичайно, пару раз, подивлюся, якщо вирішить полювати всю ніч, то що ж тут поробиш.

Таке життя

*

Mar. 10th, 2026 09:07 am
msh: (Default)
[personal profile] msh
рэпчик

(no subject)

Mar. 10th, 2026 07:56 am
thurbo: (Default)
[personal profile] thurbo
Маraaya вьіпустили песню Alu Alu, где затрагивают тему переговоров типа о мире, которьіе ни к чему не приводят. В клипе еесть шахматьі обьічніе и из людей. Примечательно, что песня вьішла за пару дней до войньі в Иране.

Порадовали новой песней и Piekni i Mlodzi - Rozbijemy bank. Просто хорошая песня, похожая на их предьідущие.

А Bebe Rexha спела с Faithless. Мелодия похожа на Insomnia. Вот задумался - плагиатить у самих себя - будет плагиатлом или нет?

стосовно дріб'язку

Mar. 9th, 2026 09:33 pm
aucubagold: (Default)
[personal profile] aucubagold
 Послухала вчора Шопенгауера. І писав він теж саме, про що я думаю вже давно: не треба сподіватися на те, чого немає, від слова зовсім. І мені полегшало. Просто треба жити, роблячи своє.

Так і живемо.

любіть життя ніжно
thurbo: (Default)
[personal profile] thurbo
так, что проснулась оса и ужалила одного знакомого. Снега почти не осталось, лед на реках активно тает

Восьмая марта))

Mar. 8th, 2026 05:41 pm
aena_alone: (Default)
[personal profile] aena_alone


Дорогие женщины, с праздником! Сил вам вывозить всю эту хуету, а ещё здоровья и денег. И чтобы хуета кончилась уже.

А открыткой сегодня работает картина Инге Лёёк из серии "Весёлые старушки". (Вот такую старость хочу. Впрочем, я уже почти))

(no subject)

Mar. 8th, 2026 10:09 pm
gobis: (кот)
[personal profile] gobis
Прочитала очередной испанский исторический роман.
Мы с моим мозгом договорились: когда не хочется и не можется ничего, хотя бы по-испански будем читать, чтоб не терять навыков, заниматься эскапизмом и сохранять кукуху.

Чувствую, что у испанцев есть множество таких околоисторических романов про условное Средневековье и Возрождение - они у них как картины для раскрашивания по номерам: чума, мавры, евреи, колонизация Америк, турки, Инквизиция, наша святая вера, еретики, интриги, яды, молебны.

На этот раз - про то, какую страну протеряли.
Турки!
Нам нужен Тунис! Даже если король сейчас против, потом он, может, одумается и согласится.
Кругом враги и ересь, французы всегда готовы всадить нож в спину и потихоньку договариваются с турками. Екатерина Медичи - невероятная интриганка.
Нидерланды - сырая и малосолнечная местность с болотами и бунтовщиками, рассадник ереси. Управлять ими нельзя, это для любого политика гибельное место. Кого туда направили, от того, считай, король хотел отделаться. Воевать тут тоже невозможно, как на этой сырой земле воевать?! Пушки вязнут в болоте.
Итальянцам нельзя позволять объединяться, пускай вечно воюют друг против друга, они всегда рады это делать, а если они объединятся, то сразу попрут против нас. Венеция - хитрое место, венецианцам верить нельзя.
Королева Елизавета (Исабель) - наш главный враг, что в Европе, что в Атлантике, что в Америках, её нужно сместить и вернуть Англию в лоно католической церкви. И кто-нибудь должен жениться на Марии Стюарт.
Сервантес.
Микеланджело умер.
Габсбурги женятся на близких родственницах и родят больных детей. Папа думает, не запретить ли такое дело, но каждый раз в конце концов разрешает. Больные дети умирают рано, поэтому вечно существует угроза, что у престола своевременно не будет наследника.
Все плодят внебрачных детей, непотизм балансирует эти дурацкие кровосмесительные браки. Кто Габсбург - сразу видно по личику.

Это было краткое содержание романа "Rojo amanecer en Lepanto"

Profile

gorgulenok: (Default)
gorgulenok

May 2024

S M T W T F S
   1234
5678 91011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Mar. 17th, 2026 10:43 pm
Powered by Dreamwidth Studios